Неоціненне значення для розвитку фантазії та виховання у молоді ще з дитячих років таких рис, як чесність, справедливість, товариськість, гуманність, сміливість, мужність, мали здавна усні оповідання соціально-побутового, морально-етичного та героїчно-фантастичного змісту. Такі розповіді з часом отримали назву казок (від слова казати). За визначенням науковців, це один з основних і найпоширеніших жанрів усної народно-оповідальної творчості. Вони відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. За жанровими ознаками казки близькі до сказань, саг, легенд, переказів, епічних пісень, які особливо тісно пов'язані з конкретною історією, реальним життям і побутом їх творців.
З незапам'ятних часів казка жила серед народу, скрашувала його інколи аж надто убоге життя, вселяла віру в торжество добра над злом, правди над кривдою, а в хвилини дозвілля зачаровувала і таємничою розповіддю про героїчне і незвідане в навколишньому світі. Казкова фантастика збуджувала думку, розвивала творчу уяву, спонукала активніше ставитись до всього, що оточувало людину.
Перші казкові сюжети зустрічаються в літописній літературі Київської Русі Х-ХІІ століть. Ймовірно, що в ті далекі часи вони були певною мірою зв'язані з міфами, з ритуальними відправами, обрядами та всілякими забобонами, і казка була не такою, як вона відома нині. Тривалість розвитку, тісний зв'язок з конкретною суспільно-історичною й культурно-побутовою практикою народних мас, змінність функцій, міжнародні взаємодії спричинилися до появи у фольклорі казок найрізноманітніших форм і видів. За змістом вони поділяються на кілька різновидів: казки про тварин, фантастично-героїчні, соціально-побутові - у тому числі сатиричні, гумористичні типу притч, байок та ін. Кожна з таких груп (циклів) народної оповідальної творчості відзначається притаманними лише їй особливостями побудови художнього образу, характерними прийомами узагальнень, засобами композиції.
Казки про тварин найдавніші, їхні сюжети беруть витоки з дохристиянських вірувань і обрядів. Головні персонажі в них - тварини, птахи, що уособлюють певні людські риси: лисиця - хитрість, улесливість; ведмідь - незграбність, вайлуватість; заєць - боягузтво. Частина цих творів має дидактичне, моралізаторське спрямування і наближається до народних байок.
У циклі фантастичних казок органічно поєднуються міфічні, пригодницькі та героїчні мотиви. Сили зла й несправедливості в них уособлюються в таких вигаданих істотах, як багатоголовий змій, баба-яга, зла чарівниця, що вміють перевтілюватись. Проте завжди перемагають сили добра й справедливості: селянський син, сирітка, падчерка, працьовитий хлопець. У цих казках діють безстрашні народні богатирі Кожум'яка, Котигорошко, Вернигора та ін.
У соціально-побутових казках оповідач завжди виступає на боці бідних, які зазнають всіляких утисків від багатих. Тому позитивними персонажами тут виступають кмітливий селянин, винахідливий наймит, розумниця, мудра дівчина. До соціально-побутових казок належать твори з сюжетами про зажерливого чоловіка, жадібного попа чи дяка, вередливу, язикату жінку - твори, що утверджують прийняті норми народної моралі.
Найістотнішою ознакою казки є художня вигадка, яка органічно зв'язана з не менш характерною особливістю - розважальністю. Фізичні й духовні якості персонажів завжди гіперболізовані. Сюжети у казках довершені. У кінцівках - добро перемагає зло. Саме за ці ознаки народ полюбив казки і любитиме їх завжди.
«Бібліотека школяра» пропонує Вам ознайомитись з наступними українськими народними казками: